Досвід/Перезавантаження
Мій досвід прийняття себе
Meine Erfahrung der Selbstannahme
Людина — єдина копія себе. Безглуздо копіювати чуже життя, коли в кожного — своє.
Вступ. Це історія про рішення, яке я давно хотіла, але не наважувалася здійснити. Одного дня я просто сказала собі: «Час настав» — і постриглася наголо.
Було багато емоцій, хвилювань і страху: як відреагують інші, чи сподобаюся собі без волосся. Але коли перші пасма впали, я відчула легкість — ніби звільнилася від старих очікувань і страхів. Прийшов спокій і дивне відчуття внутрішньої сили.
Моя стрижка стала не просто зміною зовнішності — а символом внутрішнього перезавантаження. Я отримала саме те, чого прагнула: простоту, легкість і свободу бути собою.
Упередження, які ми чуємо
Перед тим, як наважитися, я перечитала безліч коментарів і почула багато суджень про лисих жінок. Більшість із них були упередженими.
- «Наголо стрижуться лише хворі або дивні».
- «Це якась секта або незвична течія».
- «Зробила через воші».
- «Людині нічого робити».
- «Волосся прикрашає жінку — без нього вона вже не жінка».
Такі слова довго тримали мене у страху. Але зрештою я зрозуміла: чужі уявлення не мають влади над моїм життям. Важливо лише, що я відчуваю.
Так, це був протест. Це було сміливо й несподівано навіть для мене самої. Але рамки мого життя стали настільки тісними від суджень інших, що в той момент я вирішила збунтуватися — зробити так, як хочу я, а не як очікує суспільство. І саме цей крок відкрив у мені силу діяти за покликом серця.
Пізніше я пішла здобувати другу вищу освіту — не зважаючи на те, що в моєму віці в Україні часто вважають, ніби вже «пізно вчитися». Сьогодні я маю диплом психолога 🙂
Це стало справжнім розширенням тих рамок, які нав’язує суспільство. Ми всі різні, і це прекрасно. Кожній людині важливо дослухатися до себе — до своїх бажань, своїх рішень, свого шляху.
Я зрозуміла: це не про волосся. Це про свободу бути собою.
Einleitung. Das ist die Geschichte einer Entscheidung, die ich lange wollte, mich aber nie getraut habe. Eines Tages sagte ich mir: „Jetzt ist es Zeit“ – und ließ mir den Kopf rasieren.
Es gab viele Emotionen, Sorgen und Ängste: Wie werden andere reagieren? Werde ich mir ohne Haare gefallen? Doch als die ersten Strähnen fielen, spürte ich Leichtigkeit – als würde ich alte Erwartungen und Ängste abwerfen. Statt Unsicherheit kam Ruhe und innere Stärke.
Der Haarschnitt war mehr als eine äußere Veränderung – er wurde zu einem Symbol des inneren Neubeginns. Ich bekam, was ich gesucht hatte: Einfachheit, Leichtigkeit und die Freiheit, ich selbst zu sein.
Vorurteile, die man hört
Bevor ich mich entschied, las ich viele Kommentare und Urteile über glatzköpfige Frauen – die meisten voller Vorurteile.
- „Nur Kranke oder Verrückte rasieren sich den Kopf.“
- „Das ist eine Sekte oder seltsame Bewegung.“
- „Sie hat es wegen Läusen gemacht.“
- „Sie hat zu viel freie Zeit.“
- „Haare machen eine Frau zur Frau.“
Solche Worte hielten mich lange zurück. Doch ich verstand: Die Meinungen anderer bestimmen nicht mein Leben. Wichtig ist, was ich selbst fühle.
Ja, es war ein Protest. Es war mutig – und für mich selbst unerwartet. Doch die Grenzen meines Lebens waren durch Urteile anderer so eng geworden, dass ich beschloss, mich zu widersetzen und das zu tun, was ich will – nicht, was die Gesellschaft erwartet. Dieser Schritt gab mir die Kraft, meinem Herzen zu folgen.
Später begann ich ein zweites Studium – trotz der Meinung, dass es in meinem Alter in der Ukraine „zu spät zum Lernen“ sei. Heute habe ich ein Diplom als Psychologin 🙂
Das alles wurde zu einer Erweiterung der Grenzen, die die Gesellschaft setzt. Jeder Mensch ist einzigartig. Es ist wichtig, auf sich selbst zu hören – auf die eigenen Wünsche, Entscheidungen und den eigenen Weg.
Ich erkannte: Es geht nicht um die Haare. Es geht um die Freiheit, man selbst zu sein.